19 листопада 2025 року на базі ЗДО №38 м. Ужгорода відбулося очне засідання професійної спільноти інструкторів із фізичної культури. Подія, ініційована Центром професійного розвитку педагогічних працівників та організована фахівцями ЗДО №38, об’єднала педагогів, які прагнуть не лише виконувати навчальні програми, а й підтримувати дітей у непростих емоційних умовах сьогодення. Атмосфера зустрічі з перших хвилин була сповнена відчуттям єдності, поваги до роботи колег та щирого бажання знаходити дієві інструменти для подолання емоційної напруги у дітей дошкільного віку.
Захід відкрила директор ЗДО №38 Оксана Шнайдер, яка зосередила увагу на важливості створення у закладах освіти середовища, де рухова активність стає не лише фізичним розвитком, а й способом збереження внутрішньої стійкості дитини. Її думку доповнила вихователь-методист закладу Лариса Шовш, зазначивши, що педагог сьогодні має бути не лише наставником, а й тонким провідником у сфері емоційної підтримки дитини. Вона звернула увагу на те, що пальчикова та дихальна гімнастика — це своєрідні «мікроінструменти великої дії», адже вони доступні і не потребують складного обладнання, але здатні суттєво знизити напругу та покращити психоемоційний стан дітей. Консультант ЦПРПП Ольга Юрик, звертаючись до присутніх зробила акцент вимогах системної роботи ЗДО щодо впровадження оздоровчих технологій та на необхідності для педагогів дошкілля володіти прийомами, які допомагають дитині адаптуватися до викликів воєнного часу. Адже сучасна система дошкільної освіти переживає час, коли здоров’язбережувальні технології перестають бути просто «доповненням» до освітнього процесу — вони стають його фундаментом.
Надзвичайно насиченим та емоційним став інформаційно-практичний модуль, який провела для колег інструктор з фізичної культури ЗДО №38 Ірина Піщуліна. Її презентація перетворилася на інтерактивну мандрівку у світ мікрорухів, дихальних практик та точкового масажу. Пальчикова гімнастика, яку демонструвала спікерка, постала перед учасниками не просто як набір рухів, а як жива казка, де кожен пальчик має характер, емоцію та історію. Педагоги із захватом виконували «Пальчики-хлоп’ята», занурюючись у веселий діалог між малими персонажами, де рухи плавно перетворювалися на театральну мініатюру. Вправа «Ніжки» додала жвавості — пальці ніби мчали зеленими стежками, втомлювалися та зупинялися, відтворюючи природний ритм дитячої активності.
Коли до рук учасників потрапили м’ячики, у залі відчувся справжній творчий підйом. Під вправу з «фантазером-масажером» педагоги не лише працювали пальцями, а й відкривали для себе, наскільки терапевтичним може бути контакт долоньки зі звичайним гумовим м’ячем. М’які кругові рухи, легкі постукування та логоритмічні ігри допомагали відчути, як через прості дотики знімається напруга, покращується кровообіг, розслабляється кисть, і водночас активізуються мовні та когнітивні центри мозку. Для дітей це — гра, а для педагога — стратегічний інструмент, що допомагає дитині зібратися, переключитися та повернути емоційну рівновагу.
Не менш захопливою для учасників стала частина, присвячена дихальній гімнастиці. Ірина Піщуліна запропонувала серію вправ, які легко інтегрувати в заняття з фізичної культури та щоденні ритуали групи. Педагоги «надували уявні повітряні кульки», «видували метеликів», «дихали, як тихий вітерець», відчуваючи, як із кожним повільним вдихом і плавним видихом тіло розслабляється, а думки стають яснішими. Ірина наголосила, що дихальні вправи мають не лише фізіологічний ефект: вони формують у дітей навичку саморегуляції, що особливо цінно в умовах частих емоційних коливань. Виконані в ігровій формі, під лагідну музику, вони дозволяють дитині прожити напругу без зайвих слів — через рух повітря, через спостереження за власним диханням, через образи, уяву та м’який педагогічний супровід.
Кульмінаційним моментом стала захоплива гра-розвага із лялькою, виготовленою з повітряних кульок, яку необхідно було змусити «танцювати» під музику за допомогою дихальних технік та допоміжних пристосувань.
Захід завершився обміном враженнями та досвідом. Інструктори ділилися власними способами інтеграції пальчикових і дихальних вправ у заняття: хтось застосовує їх під час повітряних тривог як спосіб заспокоїти дітей, хтось створює у спортзалі куточок релаксації, інші розповідали про розроблені авторські хвилинки відновлення після активних ігор. Було видно, що кожен педагог поділився з колегами частинкою свого досвіду, а разом вони створили цілу палітру дієвих інструментів підтримки емоційної стійкості дошкільнят.
Підсумовуючи зустріч, учасники відзначили: пальчикова та дихальна гімнастика — це не просто частина заняття з фізичної культури. Це м’яка, делікатна, але надзвичайно ефективна допомога дітям у становленні внутрішньої гармонії. Це шлях до рівноваги, яку можна «доторкнутися пальчиком» і «вдихнути разом із повітрям». І саме такі події дозволяють педагогам не тільки обмінюватися методиками, а й підтримувати одне одного у спільній важливій місії — виховувати сильних, емоційно стійких, щасливих дітей.