23 жовтня в онлайн-форматі відбулася інтервізійна зустріч практичних психологів закладів дошкільної освіти. Модератором заходу виступила консультант КУ «Центр професійного розвитку педагогічних працівників». Хоча коло учасників було невелике, атмосфера зустрічі виявилася надзвичайно щирою, довірливою й по-домашньому теплою. Саме така камерність створила умови для глибокого обміну думками, емоціями та власним досвідом.
Зустріч розпочалася з вітання, короткого окреслення мети та нагадування правил спілкування. Після цього психологи занурилися у першу рефлексивну вправу «Яка квітка сьогодні схожа на мене? Чому?».
Образи, що народжувалися під час цієї вправи, були напрочуд гармонійними: у когось – ромашка, проста й щира, у когось – троянда, сповнена внутрішньої сили та краси, а хтось обрав косарик – стриманий, але витривалий, який зберігає ніжність навіть у непростих умовах. Кожна квітка ставала відображенням внутрішнього стану фахівця – його спокійної сили, втоми й водночас віри у власну справу.
Під час вправи «Який образ символізує моє ставлення до роботи з дітьми з ООП?» народилися не менш яскраві метафори: сонце, що зігріває й дарує надію; сходи, якими дитина піднімається крок за кроком; теплі долоні й обійми, що огортають турботою та захистом. У кожному образі звучала любов, терпіння й глибоке розуміння важливості своєї ролі.
Під час вправи «Скринька моїх найбільш ефективних методик у роботі з дітьми з ООП» психологи ділилися власними напрацюваннями, обговорювали підходи, що допомагають дітям долати труднощі у розвитку та соціалізації. Особливу увагу приділили сенсорно-моторній корекції, розвитку комунікативних навичок і створенню умов для емоційного комфорту дитини. Так народилася своєрідна «жива колекція» ефективних методів, перевірених практикою та серцем, де кожен фахівець отримав нові ідеї для наповнення своєї професійної «скриньки».
У завершальній частині зустрічі всі учасники мали можливість висловитися, поділитися своїми думками й переживаннями. Психологи міркували над тим, що для них є найскладнішим у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами, а також пригадували ті моменти, коли найвиразніше відчували, що їхня праця справді приносить результат.
Ця розмова стала кульмінацією зустрічі – відвертою, глибокою й водночас надихаючою. Відчуття спільності, підтримки та розуміння залишилося з кожним після завершення онлайн-зустрічі.
Такі інтервізії – це не просто професійне спілкування, а справжній простір взаємної підтримки, де народжуються нові ідеї, зміцнюється віра у власні сили й любов до своєї справи.
