30 квітня 2025 року на базі КУ “Центру професійного розвитку педагогічних працівників” відбувся захід, який змінює не лише підходи до викладання, а й погляди на сутність шкільної взаємодії.
Кейс-сесія «Емпатія в освіті: як зрозуміти учня» об’єднала педагогів середньої та старшої школи різних предметів у пошуку відповідей на прості, але глибокі запитання:
🔹 Чому учні мовчать, коли їм важко?
🔹 Як розпізнати біль за словами «мені все одно»?
🔹 Якими словами можна торкнутися дитячої душі, а не травмувати її?

Цей простір створила Оксана Павлючок, консультантка Центру, яка зуміла перетворити 100 хвилин звичного тренінгу на щиру і чесну розмову про педагогіку серця.

«Дитина запам’ятає не те, чого ви її навчили, а те, як вона почувалася поруч із вами.»

Про що говорили?
Про те, що емпатія — це не м’якість, а сила, що вчитель — не лише носій знань, а емоційний провідник, і що школа — це не просто про дисципліну, а про безпечний простір, де хочеться бути почутим.

Що робили?
Аналізували реальні ситуації міжособистістної взаємодії з різними рольовими та характереологічними рисами учнів і вчилися бачити не поведінку, а причини за нею.

Працювали в групах над кейсами: як підтримати тривожного підлітка, як відчути учня з низькою самооцінкою, як не втратити зв’язок із замкнутими дітьми.

Вчилися “чути між рядків” — розпізнавати приховані емоції у звичних фразах: «Це нечесно», «Мені нудно», «Я не зможу».

Розігрували складні діалоги з учнями: у гніві, розгубленості, спротиві — й шукали емпатійні реакції замість автоматичних відповідей.

«Поведінка учня — це сигнал, а не загроза.»

Що відчували?
Багато хто ділився особистими історіями: згадував себе у шкільному віці, момент, коли вчитель не почув… або навпаки — підтримав.
Ці спогади стали внутрішнім компасом, що веде до головного:
“За кожною поведінкою — емоція. За кожною емоцією — потреба. А за кожною потребою — людина.”

У кінці кожен учасник сформулював свій «швидкий план впровадження» — щось дуже просте, але значуще: нове питання, яке поставить учню, нову фразу, якою почне розмову, нову тишу, у якій вирішить не перебивати.

❤️ Дякуємо всім учасникам за чесність, відкритість і готовність змінювати освіту через розуміння.
Емпатія — це міст. І ми будуємо його разом.