Часто профорієнтацію сприймають як щось актуальне виключно для учнів старших класів, але насправді вона починається тоді, коли дитина вперше каже: «А я буду лікарем!» або «Я – пілот космічного корабля». І з цими словами вже можна (і потрібно) працювати.

Саме цю тему обговорювали 9 квітня під час практикуму, який зібрав фахівців дошкільної та шкільної психологічної служби, щоб осмислити профорієнтаційну роботу як цілісний і безперервний процес.

У сучасному світі, де професії з’являються й зникають із шаленою швидкістю, важливо навчити дитину не просто обирати фах, а пізнавати себе, розуміти свої сильні сторони, інтереси й цінності, а також бути гнучкою до змін. Консультантка ЦПРПП Анжеліка Томей акцентувала увагу учасників на тому, як підтримувати інтерес дитини до світу професій без тиску й моралей, як допомогти їй краще пізнати себе, зрозуміти, що їй подобається, а що – ні. І як не зробити профорієнтацію нудною.

Для найменших учасників освітнього процесу були запропоновані ігрові підходи, які розвивають пам’ять, увагу, уяву, а також допомагають формувати віру в себе. Бо перш ніж стати інженером чи артисткою, важливо зрозуміти: «Я можу!». Для учнів початкової та середньої школи – цікаві інтерактивні вправи й ігри, що допомагають краще пізнавати себе, визначати свої вподобання й сильні сторони, а також співвідносити їх із вимогами різних професій.

А от зі старшокласниками вже час говорити серйозно: конкретизувати професійні орієнтири, долати тривожність, сумніви, страх не виправдати батьківських очікувань або помилитися з вибором. Ці чинники часто ускладнюють процес самовизначення. Тут психолог стає не лише консультантом, а й опорою. Фахівчиня поділилася техніками, які можуть допомогти підлітку знайти саме свій шлях, а не йти за кимось або «бо так сказали».

Практикум вийшов теплим, практичним і дуже живим, без зайвої теорії, зате з прикладами й ідеями. Учасники не лише отримали інструменти для роботи, а й заряд натхнення та впевненість, що профорієнтацію можна здійснювати легко, цікаво й з користю.