Психологічна готовність до навчання у школі є ключовою умовою успішної адаптації першокласників. Вона визначає не лише старт навчального шляху дитини, а й впливає на її подальший розвиток та досягнення. Саме цій темі було присвячене засідання школи професійної адаптації малодосвідченого працівника психологічної служби, яке відбулося 19 лютого. Захід проводився у два етапи: перший етап був для практичних психологів, які працюють у закладах дошкільної освіти, а другий – для тих, хто працює в закладах загальної середньої освіти.
Психологиня Центру професійного розвитку педагогічних працівників Анжеліка Томей наголосила, що одним із ключових завдань сучасної освіти є створення умов для комфортного входження дітей у навчальний процес. Важливу роль у цьому відіграє система діагностики психологічної готовності дітей до школи, яка дозволяє своєчасно виявити можливі труднощі та надати необхідну підтримку. Вона зазначила, що в місті вже багато років проводяться загальноміські дослідження рівня психологічної готовності, в яких беруть участь усі заклади дошкільної освіти. Для дітей, які не відвідували ЗДО або отримували дошкільну освіту в інших місцях, подібні дослідження організовуються безпосередньо в школах. Це дозволяє отримати цілісну картину рівня готовності першокласників та вчасно впроваджувати корекційні заходи.
Ознайомила учасників засідання з методикою комплексного оцінювання психологічної готовності висококваліфікована психологиня Ужгородського ліцею № 5 імені Івана Чендея Наталія Гамршмід. Вона презентувала вісім модифікованих субтестів, що дозволяють оцінити ключові компоненти готовності до навчання та спрогнозувати її адаптаційний потенціал. Перевага цього підходу полягає в можливості отримання кількісних вимірювань, які дозволяють виявити сильні та слабкі сторони розвитку дошкільника, порівняти його результати з показниками однолітків і визначити потенційні шляхи компенсації. Окремі субтести адаптовані відповідно до вимог Нової української школи, що дозволяє оцінити не лише когнітивну чи, наприклад, мотиваційну готовність, а й зрілість гри, уміння робити висновки та самостійно організовувати діяльність. Такий підхід дає можливість виявляти групи ризику та надавати індивідуальні рекомендації батькам і педагогам щодо підтримки дитини у підготовчий період та на початку шкільного навчання.
Для молодих спеціалістів, які лише починають працювати в системі психологічного супроводу освіти, засідання стало цінним досвідом. Вони мали можливість не лише ознайомитися з методиками діагностики, а й отримати практичні поради щодо аналізу результатів обстежень та подальшої роботи з дітьми й їхніми сім’ями. Такий практичний формат сприяє як професійному розвитку, так і формуванню впевненості у власних силах, що є важливим кроком у становленні спеціаліста психологічної служби у системі освіти.
