Людина реагує на події, що відбуваються у зовнішньому та її внутрішньому світі своїми емоціями. Відтак ці переживання можуть бути такими, від яких стає неприємно. Та навіть такі емоції важливі та потрібні. Емоції мають свою силу та вплив. Вони допомагають нам оцінити ситуацію та ресурси, сигналізують про рівень задоволення потреб, інформують інших про наш власний стан, виступають часто рушійною силою створювати, змінювати щось на краще або стають стримуючим фактором наших дій. Отже, всі емоції є нормальними та природніми, немає поганих, неправильних емоцій та почуттів, всі почуття і емоції відображають те, що відбувається з людиною.
30.01.24 відбувся вебінар для педагогів ЗДО на тему: «Агресія та правила поведінки». На зустрічі висвітлювалися питання природності прояву агресивних реакцій, як відповіді на зовнішні загрозливі стимули, вікові особливості прояву агресії та способи, як навчати дітей давати собі раду з інтенсивними емоційними реакціями. Привчаючи дітей до правил поведінки варто зважати на те, щоб розмежовувати критику дій, вчинків, поведінки від критики особистості дитини. Не менш важливо давати діткам розуміння того, що кожен може відчувати злість, це природньо, але далі кожен обирає куди цю злість скеровувати. Педагоги розширили свої знання в питанні стратегій навчання дітей виражати свої почуття словами, привчати їх до розуміння себе і своїх станів, давати можливість вивільняти напругу в різний соціально прийнятний спосіб, а не на когось чи на себе, домовлятись, а не отримувати бажане в агресивний спосіб.
Багато дітей проходять в ранньому віці фазу агресивної поведінки, поки не навчаться себе контролювати. Сильні емоції можуть впливати на дії, поведінку, мотивацію, тому так важливо цей вплив регулювати: не подавляти чи приховувати, а розуміти та регулювати. Дитина навчається регулювати власні емоції та стани за допомогою важливих дорослих, що є в оточенні. Тому дорослі мають бути уважними до свого стану та вміти керувати власними емоціями і допомагати дитині знаходити свої способи впоратись з сильними переживаннями.
Особливу увагу слухачів звернено на розуміння причин агресивної поведінки, адже гнів – це лише емоція, яку ми бачимо на поверхні, за ним можуть ховатися інші першопричини, приховані чи пригнічені емоції, незадоволені чи не до кінця задоволені потреби тощо. Розуміючи, що стоїть за такою поведінкою і знаючи як на неї правильно реагувати, можна навчити дитину опановувати різні соціально прийнятні способи керування гнівом, не вдаючись до руйнівних дій та не завдаючи шкоди ні іншим, ні собі.
