Пригадалися слова Григорія Сковороди: «Лише той Учитель, хто живе так, як навчає». Саме в такий складний для нас час, коли кожен робить те, що вміє, коли мільйони рук викладають шлях до перемоги, серед них, колеги, є й ваші сильні руки й добрі серця. Ви з перших днів зрозуміли, де можете бути корисними: ви серед тих, хто плете маскувальні сітки, шиє, готує страви, сортує одяг, займається поселенням, допомагає знайти потрібну інформацію, перераховує кошти на українську армію, ділиться одягом та іншими потрібними речами …

Ви серед тих, хто просить Бога не вбивати наших дітей. Вашою домівкою сьогодні є школа, не тому, що там учні, а тому, що ви потрібні людям… Ви всюди… Ви усміхаєтеся, коли вам страшно, ви морально підтримуєте та співчуваєте… І як завжди ніжно обіймаєте своїх рідних дітей, щиро дякуючи кожному захиснику, що прокинулися вранці і побачили знову тривожне, проте весняне сонечко…

Дякуємо, рідні, за вашу турботу. Ви, як тисячі інших волонтерів, є взірцем для усіх. Ви, як мільйони інших матерів, намагаєтеся захистити дітей…

Перемога буде! Ми переможемо! І продовжимо навчати учнів так, як живемо: по правді і по честі, бо горді з того, що ми-українці!